Минуло 565 днів відтоді, як Росія принесла свою війну на територію всієї України. Кожного дня новий жах, кожного дня нові страждання і смерті. День за днем це невблаганна реальність людей в Україні.

Під градом бомб, перед російськими танками Україна цілком впевнено і без вагань стала на шлях до Європейського Союзу. З величезною мужністю і рішучістю Україна також боронить свободу всіх нас. Як Україна ставить себе перед нами, так вона також може покластися на нас. На те, що розширення ЄС ми розглядаємо як необхідний геополітичний наслідок війни Росії. І на те, що ми надаватимемо рішучу підтримку Україні на її шляху до Європейського Союзу. Статус кандидата Україна має, і зараз ми готуємо рішення про початок переговорів про вступ до ЄС. Уже досягнуто гарних результатів у судовій реформі та законодавстві про ЗМІ. Попереду ще належить пройти шлях щодо імплементації антиолігархічного закону та боротьбі з корупцією. І ми, як ЄС, повинні зараз швидко працювати над тим, аби бути добре підготовленими до більшої кількості стільців за столом.

Хоча у нас ще літня погода, підготовка до зими в Україні вже йде повним ходом. Ми хочемо ще тісніше з’єднати нашу енергетичну мережу з Україною. Щоб сім’ям не доводилося боятися за своє забезпечення при світлі свічок, коли Путін бере під приціл трансформаторні підстанції. Незалежно від пори року ми не послабимо нашу підтримку України в її захисті від російської агресії: економічно, військово і гуманітарно. При цьому ми спрямовуємо погляд у майбутнє, оскільки ми й Україна не прагнемо нічого так сильно, як  миру. З цією метою ми піднімаємо над Україною нашу «парасольку» безпекових гарантій, які ми погодили з G7.

Жахливий терор Путіна проявляється в цілеспрямованих атаках на повсякденне життя і цивільні об'єкти в Україні. Путін хоче зламати, зневірити і виснажити людей. Щоб досягти цього, він не зупиняється ні перед чим – ні перед школами, ні перед ринками, ні перед зерносховищами, ні перед вокзалами. Росія не тільки вбиває своїми бомбами, а й позбавляє майбутнього багатьох тисяч українських дітей. Їх викрадають з дитячих закладів, сиротинців і шкіл, аби відправити їх в російські табори перевиховання або віддати на усиновлення в Росію. Серце розривається від повідомлень про надзвичайне промивання мізків, за допомогою якого російські органи руйнують всі мости між дітьми, їхніми родинами та їхньою батьківщиною. Я схиляюся перед ентузіазмом соціальних працівників, психологів і опікунів в Україні, які повертають травмованим дітям їхню домівку в безпеці й захищеності і повільно відновлюють мости. Ми підтримуємо організації, українську владу та неурядові організації, які працюють над поверненням викрадених дітей додому. І над тим, щоб ці злочини були розслідувані. Обвинувальний акт у Міжнародному кримінальному суді також є важливим внеском у цю справу. Ніщо не виправдовує ведення цієї війни з використанням найневинніших, а саме дітей. Разом з главами держав і урядів африканських країн, які нещодавно відвідали Україну та Росію, ми підтверджуємо, що найпершим кроком до миру є те, щоб Путін відпустив цих дітей додому».