«Єдине, що я хочу, − це знову ходити до школи, грати у волейбол зі своїми подругами й друзями. Грати у волейбол і жити нормальним життям».

Це сказала мені дівчинка-підліток віком 16 років у січні в Харкові, де я познайомилася з нею в пункті обігріву, посередині зруйнованого російськими бомбами міста, при температурі мінус 15 градусів.

Вона розповіла мені, що з початку повномасштабної загарбницької війни Росії частиною її повсякденного життя стало рахувати до 45.

Тому що після звуку сирени російським ракетам потрібно 45 секунд, аби долетіти до Харкова.

45 секунд – якщо пощастить, то вистачить часу привести маленького братика або бабусю в безпечне місце.

Але 45 секунд – це недостатньо для нормального життя. 45 секунд – це недостатньо для того, щоби ходити в школу. 45 секунд – це недостатньо, щоби грати у волейбол.

Я думаю, що на сьогоднішній конференції йдеться про цю дівчину-підлітка з Харкова й про хлопчиків і дівчат її покоління. Тут йдеться про підтримку України в побудові такого майбутнього, в якому всі українки й українці житимуть знову в свободі, безпеці й мирі.

З того моменту, коли Росія 24 лютого 2022 р. розпочала свою нещадну загарбницьку війну проти України, ми всі, хто сьогодні зібрався тут, непохитно стоїмо на боці України, на боці права на самозахист українок й українців.

Ця обіцянка залишається в силі й досі.. Для Федерального уряду й для всіх інших урядів, які зібралися тут сьогодні, ця обіцянка діє стільки, скільки це буде потрібним.

Загарбницькій війні президента Путіна ми разом протиставляємо наступальні дії з відновлення України, об’єднані в обороні, об’єднані у відновленні.

Ми продовжуємо надавати Україні фінансову, політичну й військову допомогу.

Ми хочемо, щоби Україна в цій війні перемогла й здобула мир.

Тому ми чітко показали, що Україна належить до європейської родини. І, як сказала Президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляйен, актуальні дані Європейської комісії щодо зусиль з реформування України станом на сьогодні вранці демонструють, що країна попри війну досягла прогресу, який заслуговує на похвалу.

Врешті-решт Україна стане членом Європейського Союзу.

Разом із нашими партнерами ми працюємо також у напрямку сильнішої політичної та практичної співпраці між Україною та НАТО.

І я, і моя колега, Федеральний міністр економічного співробітництва й розвитку пані Свеня Шульце, приїхали сьогодні сюди, аби підкреслити, що Федеральний уряд посилює свої зусилля з відновлення України.

Це відновлення починається з гуманітарної допомоги.

У 2023 році Німеччина надасть Україні додаткові 381 мільйон євро на гуманітарну допомогу, на все те, що потребують люди, які щойно покинули свої домівки або втратили їх: від генераторів, продуктів харчування до наметів.

Ми продовжимо також нашу роботу з розмінування, тому що там, де люди живуть у постійному страху, що їхні діти під час гри можуть наступити на міну, миру бути не може.

Ця підтримка доповнює допомогу у відновленні, яка надається спільно Федеральним міністерством закордонних справ, Федеральним міністерством економічного співробітництва й розвитку, Федеральним міністерством економіки й багатьма іншими установами Федерального уряду.

Тому що – так, під час відновлення мова йде про гроші. Мова повинна йти про гроші.

З початку російської війни Німеччина надала 16,8 мільярдів євро на підтримку України, пов’язану із загарбницькою війною Росії проти України, зокрема й військову підтримку. І ми віддаємо шану тим країнам, які зробили аналогічні внески, також щодо їхнього ВВП.

Але беручи до уваги довгострокове відновлення, тільки грошей не вистачить.

Ми прагнемо підтримати Україну у відновленні під гаслом «Відбудувати краще, ніж було», як ми заявили в минулому році на конференції з відновлення в Лугано, а пізніше й в Італії.

Це означає, що у відновленні енергетичного сектору України ми надамо підтримку інвестиціям у відновлювану енергетику й енергоефективність, тобто такому відновленню, яке є зеленим і тому довгостроковим і яке орієнтується на сталий розвиток.

І відновлення – це спільна справа, яка вдасться тільки в тому випадку, якщо представники приватного й державного секторів працюватимуть разом. Так, як ти, дорогий Джеймсе, вже багато разів говорив.

Попри війну й шкоду, яка заподіюється українській економіці, багато німецьких підприємств продовжують працювати в Україні: у сфері охорони здоров’я, в енергетичному, продовольчому секторі, у сфері водозабезпечення. І відновлення вони розуміють як шанс для зростання.

Я вітаю це. Вони не тільки виготовляють товари, надають послуги й робочі місця, вони також створюють віру в майбутнє України.

Тому ми, як Федеральний уряд, підтримуємо ці підприємства, надаючи їм національні гарантії інвестицій, адже, так – це теж є політикою.

Ми мотивуємо інших робити, як ми, аби підприємства не боялися інвестувати в Україні.

І врешті-решт я переконана, що ми мусимо ще тісніше пов’язати відновлення України з процесом вступу до ЄС.

Наша ціль – відновлення України, яка стане «готовою до ЄС».

Ми готові підтримувати Україну в її зусиллях реформ на шляху до членства в ЄС.

З цієї причини на конференції з відновлення, яка відбудеться наступного року в Німеччині, особливу увагу ми приділятимемо процесу вступу України до ЄС, аби відновлення дійсно стало справою Європи.

Шановні пані та панове, дорогі колеги, дорогі друзі!

Ми не знаємо, коли Росія закінчить свою жорстоку загарбницьку війну. Це знаходиться в руках чоловіка, який розпочав цю війну.

Але ми знаємо і ми обіцяємо таке.

Ми продовжимо підтримувати Україні у відновленні, і ми надалі допомагатимемо Україні задля її перемоги у цій війні й досягнення миру.

Щоби кожна дівчина-підліток і кожен хлопець-підліток в Україні могли робити те, що молоді люди кожен день роблять на інших теренах Європи:

Без страху ходити до школи.

Грати з подругами й друзями у волейбол, не мусячи рахувати до 45.

Просто жити нормальним життям у мирі й свободі.

Щиро дякую!