Посольство Федеративної Республіки Німеччина відновило свою роботу в обмеженій формі, та наразі до подальших розпоряджень виконує консульські завдання лише у виключних випадках. Генеральне консульство Федеративної Республіки Німеччина в Донецьку (офіс у м. Дніпро) не працює. Візовий відділ Посольства зачинений для відвідувачів до подальших розпоряджень.
Актуальну інформацію для громадян Німеччини (німецькою мовою) можна отримати за посиланням тут.
Ви можете зв’язатися з Посольством електронною поштою через контактний формуляр на цьому сайті.
Інформація про в’їзд з України до Німеччини надається українською та російською мовами.
До Міжнародного жіночого дня 8-го березня фотогораф і журналіст Тіль Маєр, представляючи портрети та історії семи українок, віддає данину шани незліченним «сильним жінкам», яких він зустрічає в Україні у своїх поїздках під час війни.
Zum Internationalen Frauentag am 8. März präsentiert der Fotograf und Journalist Till Mayer mit sieben Porträts und Geschichten von Ukrainerinnen eine Hommage an die unzähligen „starken Frauen“, die er bei seinen Reisen in der Kriegszeit in der Ukraine trifft.
Добре і правильно, що ми вшановуємо їх у такому знаковому місці. Вони – вражаючий приклад сили й стійкості та джерело натхнення.
Воєнний кореспондент і фотограф з міста Бамберґа Тіль Маєр з початку повномасштабного вторгнення Росії щомісяця робить репортажі з України. Але й до того в якості довгострокового проєкту він впродовж багатьох років документував війну на Донбасі.
За свої репортажі про Україну він неодноразово отримував відзнаки й нагороди. Його світлини виставляються у всьому світі, його фотографії та репортажі виходять у численних німецьких газетах, журналах та на інтернет-порталах.
За підтримки Посольства Німеччини в Києві його фотоальбом з репортажами «Європейський фронт – війна в Україні» нещодавно вийшов друком у перекладі українською мовою у видавництві «Дух і літера».
Es ist gut und richtig, dass sie an so prominenter Stelle geehrt werden. Sie geben ein beeindruckendes Beispiel von Stärke und Resilienz und sind eine Quelle der Inspiration.
Der Bamberger Kriegsreporter und -fotograf Till Mayer berichtet seit Beginn der vollumfänglichen Invasion Russlands im monatlichen Turnus aus der Ukraine. Aber schon zuvor dokumentierte er den Krieg im Donbas über viele Jahre als Langzeitprojekt.
Für seine Ukraine-Berichterstattung wurde er mehrfach ausgezeichnet. Seine Bilder werden weltweit ausgestellt, seine Fotos und Reportagen erscheinen in zahlreichen deutschen Zeitungen sowie in Magazinen und Online-Portalen.
Mit Unterstützung der Deutschen Botschaft in Kyjiw erschien kürzlich sein Foto- und Reportagenband „Europas Front - Krieg in der Ukraine“ im Dukh i Litera-Verlag in ukrainischer Übersetzung.
Росія завдає повітряних ударів по всій території України. Через цілеспрямовані удари з повітря система енергопостачання в Одесі зазнала сильних пошкоджень. Однак люди не здаються. Олена тішиться своїм новонародженим сином Ерастом. Навіть у той день, коли він народився, молода мама була змушена шукати захисту у бомбосховищі лікарні.
Russlands Angriffe aus der Luft ergreifen das ganze Land. Die Energieversorgung in Odessa ist durch die gezielten Angriffe aus der Luft schwer getroffen. Doch die Menschen geben nicht klein bei. Olena freut sich über ihren neugeborenen Sohn Erast. Schon am Tag seiner Geburt musste die junge Mutter im Luftschutz-Keller des Krankenhauses Schutz suchen.
Російські загарбники тероризують мешканців Харкова керованими авіабомбами, ракетами і дронами. Аби мати змогу навчатися, діти мусять спускатися у міську підземку. Добре, що є такі сміливі вчительки, як Олена. 57-річна жінка в імпровізованій школі на станції метро не лише навчає дітей читання, рахування та письма. Вона підтримує їх у важкий час. Діти і вчителька мешкають у районі Салтівки. Хоча війна й накладає на нього свій дуже важкий відбиток, для них це – батьківщина.
Die russischen Invasoren terrorisieren die Menschen von Charkiw mit Gleitbomben, Raketen und Drohnen. Zum Lernen müssen die Kinder in den Untergrund der Stadt. Gut, dass es tapfere Lehrerinnen wie Olena gibt. Die 57-Jährige bringt den Kindern in einer Behelfsschule in einer U-Bahn-Station nicht nur Lesen, Rechnen und Schreiben bei. Sie steht zu ihnen in dieser schweren Zeit. Die Kinder und Lehrerin kommen aus dem Viertel Saltiwka. Auch wenn es vom Krieg besonders schwer gezeichnet ist, bedeutet es Heimat für sie.
Світлана втратила на війні свого чоловіка, її рідне місто – в окупації. Російські солдати знущалися там над нею місяцями. Зі своїми двома дітьми вона втекла до Києва. Тут вона хоче створити місце для тих, хто у жалобі. Посадити у парку дерево і висадити 1000 тюльпанів. Це – її мрія.
Switlana hat ihren Mann im Krieg verloren, ihr Heimatort steht unter Besatzung. Russische Soldaten quälten sie dort über Monate. Mit ihren zwei Kindern ist sie nach Kyjiw geflohen. Dort will sie einen Ort für Trauernde schaffen. Ein Baum und 1000 Tulpen in einem Park. Das ist ihr Traum.
Батько Аніти – кубинець, вона ж усім своїм серцем на 100% – українка. Аніта служить медикинею в українській армії. Ще у 2014-му році вона записалася добровольцем, а з початком повномасштабного вторгнення знову стала до своєї небезпечної служби. Для російських солдатів вона є ціллю, а для своїх побратимів – рятівницею життів. Її не зупиняє навіть поранення.
Anitas Vater ist Kubaner, sie ist mit ganzem Herzen 100% Ukrainerin. Anita dient als Sanitäterin in der ukrainischen Armee. Schon 2014 meldete sie sich als Freiwillige, mit Beginn der vollumfänglichen Invasion tritt sie erneut ihren gefährlichen Dienst an. Für russische Soldaten ist sie ein Ziel, für ihre Kameraden – eine Lebensretterin. Selbst eine Verwundung hält sie nicht zurück.
Військовий Віталій – на фронті, він не бачить свою родину вже друге Різдво поспіль. 33-річний чоловік точно знає, за що він воює. Його дружина Мар’яна поділяє його погляди й підтримує його рішення. Однак вона хоче, щоб цей тягар був розподілений справедливо.
Frontsoldat Vitalii ist an der Front und sieht seine Familie das zweite Weihnachten in Folge nicht. Der 33-Jährige weiß genau, wofür er kämpft. Seine Frau Mariana sieht das genauso. Sie steht zu seiner Entscheidung. Doch sie will die Last gerecht verteilt sehen.
Тетяна, Куп’янськ, січень 2024-го року Tetjana, Kupjansk, Januar 2024
Російська армія намагається знову захопити Куп’янськ. Лінія фронту пролягає близько. Місцеві лікарі витримують обстріли і продовжують надавати медичну допомогу. При цьому вони самі наражають себе на небезпеку. Лікарня частково зруйнована російськими ракетними ударами. Лікарка Тетяна продовжує піклуватися про пацієнтів. Так вона дає їм відчуття безпеки у темні часи.
Die russische Armee versucht, Kupjansk wieder zurückzuerobern. Die Front ist nahe. Die örtlichen Ärztinnen und Ärzte bieten dem Beschuss die Stirn und behandeln weiter. Dabei begeben sie sich selbst in Gefahr. Teile des Krankenhauses sind durch russische Raketenangriffe zerstört. Tetjana bleibt bei den Menschen. So gibt sie Sicherheit in dieser dunklen Zeit.
Олена, поблизу Куп’янська, осінь 2022-го року Olena, nahe Kupjansk, Herbst 2022
Снаряд влучив у сад Олени. Після цього залишилася воронка, в якій українка у відчаї поховала свого сина. Його вбили російські солдати – як і тисячі інших цивільних осіб, жертв воєнних злочинів. Її рідне село, за яке точилися важкі бої, місяцями знаходилося в окупації. Олена вимагає справедливості.
Eine Granate schlug in den Garten von Olena ein. Zurück blieb ein Trichter, in dem die Ukrainerin in ihrer Verzweiflung den Sohn begrub. Ihn töteten russische Soldaten – wie Tausende andere Zivilisten, Opfer von Kriegsverbrechen. Ihr schwer umkämpftes Heimatdorf war Monate lang unter Besatzung. Olena fordert Gerechtigkeit.
