Ми знову збраємося тут, як міністри, щоб обговорити неспровоковану, невиправдану, незаконну та вкрай жорстоку загарбницьку війну, яку Росія веде проти України.

А також гібридну війну, яку веде Росія.

Від часу останнього Тижня високого рівня відбулися дві зміни.

Але не на краще.

По-перше, Росія посилила свою жорстоку загарбницьку війну.

Кілька тижнів тому я побував в Україні.

Я їздив до Харкова, де сирени повітряної тривоги лунають щогодини. І попри це люди – мужні жінки та чоловіки України – продовжують жити своїм життям, наскільки це можливо.

Я був у Києві, де мешканці зараз фактично живуть на лінії фронту, оскільки вдень і вночі на них падають ракети та безпілотники, дедалі частіше атакуючи цивільні об’єкти.

На п’ятому році війни мета Росії не змінилася – зламати опір України.

Але воля українського народу захищати свою свободу незламна. І такою самою є наша підтримка в його захисті.

Друге, що змінилося, це те, що:

гібридні атаки Росії проти тих, хто підтримує Україну та міжнародне право, сягнули нового рівня.

4 серпня Росія спробувала підірвати два вантажні літаки в аеропорту Лейпцига, використавши начинений вибухівкою безпілотник.

Це не поодинокий випадок безрозсудної та небезпечної ескалації з боку Росії в Європі.

І ми не повинні забувати, що наслідки цієї війни відчуваються в усьому світі.

Цього року в Україні був дуже хороший урожай зерна. Але через російські атаки на українські порти його неможливо доставити до країн світу. Таким чином Росія посилює голод і голодні смерті в усьому світі.

Настав час нарешті вирватися з цієї спіралі руйнувань і насильства.

Я переконаний, що це можливо.

По-перше, нам необхідне повне та негайне припинення вогню, яке має розпочатися в Чорному морі, щоб забезпечити життєво важливий  потік зерна та продовольства.

По-друге, нам необхідний всеосяжний обмін військовополоненими, щоб повернути додому тих, хто вже достатньо довго страждає.

І, по-третє, нам необхідно повернутися до добросовісних переговорів на основі принципів міжнародного права, проклавши шлях до всеосяжного, справедливого та тривалого миру.

Україна вже давно готова до таких переговорів.

Але Росія продовжує відмовлятися, виявляючи неспроможність нести відповідальність постійного члена Ради Безпеки ООН.

Україна готова.

Ми, європейці, готові.

І Німеччина готова зробити свій внесок у досягнення мирного результату, якого ми нагально потребуємо.